Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка?
На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт.
Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.
Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами.
Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти (і пережовувати!), миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу.
До кінця раннього віку в дитини з'являється прагнення до самостійності, її інтереси переміщаються від світу предметів до світу спілкування з дорослими.
Як допомогти дитині звикнути до дитячого садка?
Прихід до дитячого садка — перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомагає попередити виникнення труднощів адаптації.
Адаптація — це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») — процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація — активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.
Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, обирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші - менш упевнені, більше спостерігають, деякі виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.
Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина — недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.
Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку — 7-15 днів, молодшого дошкільного віку — 2-3 тижні, старшого дошкільного віку — 1 місяць. Виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.
Виокремлюють такі ступені адаптації:
· Легкий — поведінка дитини нормалізується (протягом 10-15 днів) — фізіологічна, природна адаптація;
· Середній (протягом 15-30 днів) — дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;
· Важкий (триває від 2 місяців і більше) — патологічна адаптація.
Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.
· Перша група — ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.
· Друга група — малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей, навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостіні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.
· Третя група — діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей — прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки — зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.
Що робити, щоб процес адаптації не затягувався?
· Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок.
· Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає.
· У перші дні — короткочасне перебування у групі — 1-2 години.
· Наблизити домашній режим до садкового.
· Утримуватися від шумних масових вистав, аби зменшити емоційне навантаження.
· Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).
· Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадка.
· Повідомляти вихователя про особливі звички дитини.
· Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома.
· Зустрічати дитину з посмішкою.
· Розповідати якомога більше позитивного про садок.
· Підтримувати самостійність дитини вдома.
( Джерело інформації — Ясінська Х. Адаптація дітей раннього віку до
перебування в ДНЗ// Психолог дошкілля. — №4(21)_________________________________________________
Як навчити дітей здоровому способу життя
З давніх-давен відоме гасло “Твоє здоров’я – в твоїх руках”. Але щоб навчитися берегти здоров’я, треба знати про самих себе, про стан свого організму. Слово “здоров’я” супроводжує дитину від моменту її народження. Ще навіть не знаючи, що воно означає, три-п’ятирічний малюк каже: “Я здоровий, якщо не хворію”.
Формування, збереження й зміцнення здоров’я дітей та дорослих громадян України – одна з актуальних проблем нашого суспільства. Розбудова держави, її подальший розвиток прямо залежить від здоров’я населення, від збільшення кількості здорових, міцних, сильних тілом і духом людей.
У Законі України “Про дошкільну освіту” зазначено, що заклад дошкільної освіти створює безпечні та нешкідливі умови для розвитку, виховання та навчання дітей; формує в дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки.
Відтак, постає низка питань.
Як ефективніше виконати ці завдання?
З чого почати?
Де дістати необхідну інформацію?
Офіційним джерелом цієї необхідної інформації з проблем організації безпеки життєдіяльності дошкільників є державні документи, науково-педагогічні дослідження, посібники тощо.
Максимальний ефект досягається, якщо освітня робота ведеться одночасно в трьох напрямках : дитсадок – діти – батьки.
Кожному педагогові відомо, що дитині властива природна потреба в рухах. У руховій діяльності, як самостійній, так і педагогічно керованій, малюк пізнає навколишній світ і самого себе, розвиває своє тіло і пристосовує до умов довкілля. Систематичне проведення різноманітних заходів з фізичної культури забезпечує реалізацію потреби дитини в руховій діяльності.
Освітня робота в нашому закладі плануватися так, щоб рухова активність посідала одне з актуальних місць у вихованні особистості. Адже м’язовий голод для дитини небезпечніший, ніж кисневий чи харчовий – його важче розпізнати, а отже й усунути.
Перед нами стоїть завдання - зміцнювати здоров’я дітей. Здорову дитину легше виховувати, вона швидше оволодіває необхідними вміннями та навичками.
Активний руховий режим – один з основних компонентів здорового способу життя і реалізуватися він має з позицій цілісно-системного підходу до виховання дитини в освітньому закладі: врахування своєрідності адаптивних реакцій розумової і фізичної працездатності дітей та системно-структурних закономірностей, що зумовлюють вибір адекватних форм рухового режиму.
Як зазначив К.Д.Ушинський, дитина стомлюється не внаслідок діяльності, а через її одноманітність та однобічність. Малі форми активного відпочинку (фізкультхвилинка, фізкультпауза) допомагають запобігти розумовій втомі.
Систематична, послідовна й творча робота з організації фізкультхвилинок та фізкультпауз забезпечує достатній рівень функціональної діяльності всіх органів та системи організму, їхній загальний бадьорий стан; в майбутньому на фоні досягнутого – бажання вести здоровий образ життя.
Батьків та педагогів передусім хвилює питання, як зміцнити здоров’я дітей. Потік різноманітної інформації та практичних порад надто великий і часто-густо безрезультатний, позаяк, окрім думок, потрібні реальні дії, щоденна праця батьків, вихователів і самих дітей, спрямована на зміцнення здоров’я. Найкраще розпочинати цю роботу з раннього віку, щоб виховати здорову дитину, в якій закладені головні природні інстинкти – самозбереження та продовження роду, збереження довкілля.
Маємо забезпечити дітям здоровий спосіб життя, створити валеологічно та економічно обґрунтовані умови для організації їхньої ігрової, трудової, пізнавальної та самостійної діяльності.
Ще в дошкільному віці людина засвоює певні знання з гігієни, практичні вміння та навички, які сприяють збереженню, зміцненню та формуванню її здоров’я. Вона знайомиться із загартувальними заходами, вчиться елементарного самоспостереження, самовивчення та самоаналізу самопочуття, щоб визначити стан власного здоров’я, можливо, і виявити ознаки хвороби.
Щоб дитина знала, що таке здоров’я і що впливає на нього, що для нього корисне, а що – шкідливе, як зберегти і зміцнити своє здоров’я і здоров’я інших людей, слугують такі завдання:
забезпечити дітям здоровий спосіб життя;
оберігати здоров’я дітей і привчати їх самих до цього;
розвивати в дошкільнят компетенцію у галузі фізичного “Я”
(власне тіло та його функціонування, живлення, загартування,гігієна, здоров’я і хвороба, безпека).
Отже, головне завдання дорослих полягає в тому, щоб змінити на краще ставлення до власного здоров’я майбутніх громадян України, тим паче, що рівень захворюваності дітей нашої держави дедалі зростає. Щоб дитина могла піклуватися про своє здоров’я і здоров’я інших, слід виробити в неї свідоме ставлення до життя, усвідомлення пріоритету здоров’я.
Дуже важливо сформувати валеологічний світогляд і мотивацію до здорового способу життя. У дошкільнят виробиться усвідомлене ставлення до власного здоров’я, коли діти засвоять елементарні знання про свій організм, оволодіють гігієнічними нормами поведінки, психологією спілкування, гігієною харчування. Ці знання та навички вони поповнюватимуть і вдосконалюватимуть протягом усього свого життя.
Усі обрані засоби мають водночас і розважати малюка, збагачувати його знаннями та вміннями дбати про своє здоров’я. Головне – правильно дібрати інформацію для подання її дітям: щоб вона була наукова, доступна для сприймання дошкільнятами, зорієнтована на формування в них практичних навичок дбайливого ставлення до свого здоров’я, а також відповідала б вимогам Базового компонента.
⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻⎻
Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи
Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали. Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.
Пам'ятайте:
*Покарання – це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.
*Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.
*Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
* Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
* Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
* Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
*Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.
*Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.
************************************************************************************
Як навчити дитину читати за допомогою конструктора ЛЕГО?
Поради для батьків
Діти легко і з задоволенням вчаться граючи. Навіть зі складними, на перший погляд, завданнями діти швидко впораються, якщо побудувати такі уроки як гру. Ловіть ідею! Якщо приклеїти паперові листочки на деталі конструктор «ЛЕГО» і написати на них літери, дитина із задоволенням буде вчитися читати за допомогою таких «підручників».
Але і це ще не все! Такі веселі уроки допоможуть маленькому школяреві і у вивченні іноземної мови. Все що потрібно – наклеїти такі ж листочки і написати на них різні слова.
Запропонуйте дитині будувати вежі, щоб з деталей-слів виходили пропозиції. Така весела гра захопить дитину, і він легко запам’ятає правила порядку слів. Так вивчати іноземну мову буде цікавіше!
********************************************************************************
«LEGO-конструктор та розвиток дитини»
Консультація для батьків
«LEGO-конструктор та розвиток дитини»
Від народження дітям
притаманне прагнення досліджувати навколишній світ. Відомо, що діти найкраще вчаться в грі. У процесі гри
створюються умови, що дозволяють дитині самостійно будувати систему
взаємовідносин з однолітками і з дорослими.
Немає коментарів:
Дописати коментар